Місце почуттєвого розвитку шукаючих людей

Людина – це її культура. Людина – це мова, якою вона мислить і спілкується. Людина – це традиції, які вона оберігає. Людина – це музика в її навушниках і зачитана до дірок книга. Людина – це історії, які вона любить розказувати за сімейним столом. Людина – це мультфільми, які вона дивилася в дитинстві та інколи передивляється дорослою. Людина – це її улюблений анекдот і той мемас, який вона скинула другу в дірект. Людина – це її найтепліший дитячий спогад і її розбите в юності серце. Людина – це весь її чуттєвий досвід.

Вистава не змінює світ на краще: не зміцнює соціальне та економічне середовище, не рятує життя, не годує нужденних, не очищує океан від пластику. Але кожна вистава – новий чуттєвий досвід, а отже – маленька культурна цеглинка, з якої складається людина. Все складається та починається з малого. Людина, що складається з гарних маленьких цеглинок, зміцнює соціальне та економічне середовище, рятує життя, годує нужденних та очищує океан від пластику – робить світ кращим.

В Малому театрі це усвідомлюють. Тому найголовніше для нас – якість переживань та думок, з якими люди покидають нашу залу. Задля забезпечення належного рівня цих переживань і думок, ми керуємося рядом засад.

Віримо в гуманізм і прогрес. Для постановок обираємо історії, що переповнені складними, але важливими питаннями і провокують до пошуку відповідей на них. І хоч наші вистави і не завжди життєрадісні, персонажі часто не є ідеалами для наслідування, а вистав з хеппі-ендом менше, ніж трагедій, ми віримо в те, що емпатія, співчуття, та всі емоції отримані на наших виставах трансформуються після перегляду в любов, направлять увагу кожного глядача в глибини власної особистості та надихнуть на розвиток.

Репетируючи, ми намагаємося знайти найвиразніше звучання тем, які зачіпаємо, підібрати найдоречнішу театральну форму з усіх запропонованих нашим пост-пост-мета-мета часом. Але, найголовнішим засобом виразності вважаємо щиро наповнені акторські очі на відстані декількох кроків. Адже театр в першу чергу – це не про сюжет, не про візуальну красу, а про особистість актора або акторки, яка живе, відчуває та збагачується новим прямо тут і зараз.

Ми поважаємо наших глядачів, тому завжди намагаємося бути , простими та прямими і в нашому спілкуванні через дзеркало сцени, і поза глядацьким залом. Ми друзі наших глядачів.

Ми хочемо розвиватися та шукати разом з тими, хто приходить в наш дім. Тому завжди раді творчому діалогу з митцями театру, інших напрямків мистецтва, а також усіма діячами публічної сфери, які розділяють наші цінності.

Ми український театр. Маленька частинка української культури. Ми створюємо український контент, намагаємося формувати спільні цінності, укріплятися в самоідентифікації бо розуміємо, що ми і є Україна. Мова наших вистав – українська. Особлива наша увага – українським творам. Ми київський театр. Ми складова київського урбаністичного простору. Намагаємося бути в контексті культурного життя Києва та задовольняти естетичні та культурні потреби киян.