Хмельницький обласний академічний музично-драматичний театр імені М. Старицького був заснований у 1931-у році на Північному Кавказі у місті Новочеркаську, як пересувний театр для української діаспори, який називався Північнокавказький крайовий український драматичний театр.

Восени 1931 року, до назви додалося ім’я – ім. Г.І Петровського. 1932 р. колектив переїжджає до Краснодару. 1933-го перебирається до України. Він став Вінницьким пересувним робітничо-колгоспним театром, хоча й базувався в Бердичеві, виїжджаючи з виставами до Вінницької, Житомирської, Київської та інших областей. В лютому 1935 року театр отримав статус обласного. У 1938 році увесь колектив переїжджає до м. Кам’янця-Подільського – адміністративного центру новоствореної області. 1941 р. розпочалась Велика Вітчизняна війна, і трупу, разом з родинами, відправили у тимчасову евакуацію. Так. тільки з 4 серпня 1941-го року по жовтень 1943-го театр відвідав двадцять шість пунктів: міста Закавказзя. Середньої Азії. Далекого Сходу. Півночі. В 1944 році мистецький колектив повернувся до свого краю.

25 листопада театр розпочав театральний сезон 1944-1945 рр. у місті Проскурові. 1958 року визначено статус театру, як «музично-драматичний». 25 березня 2009 року Хмельницький театр ім. Г.І. Петровського перейменовано на честь корифея українського театру Михайла Старицького. У 2012 році театру ім. М. Старицького надано статус «Академічний».

Вистава “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”. Класичний, добре відомий усім твір Михайла Старицького, у виставі Хмельницького театру не втратив свою автентичність. Проте, завдяки стилізованим методам цієї постановки, історія набула особливого сучасного звучання. Це драма закоханих Марусі та Гриця, які заплутались у власних почуттях. До того ж, втягнули у цю плутанину й інших, не байдужих собі людей. Ревнощі, кохання та гординя керують емоціями героїв, і вони ніяк самостійно не можуть знайти вихід з усього цього. На допомогу їм приходять злі сили… Що ж з усього того вийде – залишається питанням до самого фіналу.