У 1993 році у Підгаєцькому районному будинку культури створено
театральний колектив. Це були учні 1-го класу Підгаєцької ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Перша вистава, яку вони зіграли, мала назву «Як у Чубасика сміх украли». На
роль головного героя змінилося 8 учасників. За півтори тижні до прем’єри,
коли афіші були вже розклеєні, останній учасник головної ролі відмовився іти
на сцену. Чисто випадково зайшов хлопчик з вулиці на репетицію – Ігор Б’ялко
і сказав «Хочу виступати на сцені». На зауваження, що в нас тільки головна
роль (а це багато слів) він сказав: «Добре, я вивчу». Не вірилося, що дитина в
першому класі вивчить стільки тексту за такий короткий термін. Яке було
здивування, коли наступного дня Ігор знав слова напам’ять. Це вже згодом його
мама розповіла, що на прохання сина читала «мільйон раз слова» пізно ввечері
перед сном. Музичне оформлення писав керівник ВІА «Світозари» Ігор Яснюк.

У 2002 році колективу присвоєно почесне звання «народний», Постанова
колегії обласного управління культури від 26.12.2002 року №12. Колектив
поповнився новими учасниками: Андрій Мартинюк, Дмитро та Василь
Шкварли, Тетяна Шадловська, Олександр Мерена.

Досить відповідально хлопці поставились до вивчення Вертепу. Перші
костюми шили з різних шматків тканин, бо не вистачало коштів на їх
придбання. Але скільки було втіхи, коли нагримовані персонажі Вертепу
спершу йшли виступати до церков, а потім по домівках місцевих жителів
несучи радісну звістку про народження Христа. Пізно ввечері приходили
додому, рахували гроші і складали їх у спільну касу, ділилися враженнями.
Кілька років поспіль займали перше місце в районному огляді-конкурсі
«Різдвяні дзвони». Неодноразово брали участь в обласному святі зимового
фольклору «Нова радість стала», а також у м. Київ під час Помаранчевої
революції . Тоді ж за спонсорські кошти пошито нові костюми. Додалось
учасників: Остап Винник, Ростислав Б’ялко, Сергій Бандура, Роман Хрущик,
Сергій Жилич.
За участю колективу проведено презентацію книги «Камінь поетів».
Прийшли нові учасники: Роман Холодняк, Софія Омелько, Іванка
Вінцігловська, Христина Жилич, Андрій Підгайний, Любомир Берестецький,
Марічка Дюг, Неля Почигайло, Олег Головацький, Сергій Пшеничняк,
Володимир Широкий. Розучили і поставили на сцені РБК виставу «Гріх і
Хрест» невідомого автора, де показано всі слабкості людської природи.
У першу річницю пам’яті Героїв Небесної Сотні підготували театралізований
пролог «У нашому серці будуть жити ті, що зів’яли наче квіти…»
Учасниками колективу поставлено театралізований пролог «Ми стали волі
на сторожі», з яким виступили на сцені РБК і в с.Лози Бережанського району на
місці останнього бою вояків УПА із загоном НКВД.

Підготовано театралізований пролог «Дзвонар не спить» у регіональному
фестивалі духовної пісні «Один Бог, один народ, одна Україна».
Представлено театралізований пролог «Під одну булаву», присвячений битві
гетьмана Петра Дорошенка з Яном Собєським під Підгайцями, у районному
фестивалі-ярмарці.
Підготовано театралізований пролог у регіональному фестивалі духовної
пісні «Один Бог, один народ, одна Україна» присвячений 200-річчю з дня
народження Т.Г.Шевченка «Я свічку засвітив колись».
Народний аматорський молодіжний театральний колектив приймав участь у
творчих звітах аматорських колективів району присвячених:
– XIV річниці Конституції України «Закон над законами»
(театралізований пролог, 2010р.);
-Дню Покрови Пресвятої Богородиці, Дню українського козацтва, 71-ій
річниці створення УПА «Благословенна та держава, що має відданих синів»
(театралізований пролог, 2013р.);
– Дню Покрови Пресвятої Богородиці, Дню українського козацтва, 73-ій
річниці створення УПА та Дню Захисника Вітчизни (театралізований пролог
«Ми стали волі на сторожі», 2015р.);
-Дню Конституції України «За незалежну і міцну державу, за все, що
гарантовано по праву» (театралізований пролог «Дорогоцінний спадок
предків», 2018р.)
Протягом діяльності колективу костюми створювали і шили самотужки, за
всі роки назбиралася пристойна приватна колекція костюмів і реквізитів.
Бажано більш сприятливих умов для діяльності та розвитку аматорських
колективів. Та маємо те, що маємо…
Учасник колективу Олександр Мерена навчався у Київській академії керівних
кадрів культури, згодом закінчив Київський національний університет театру,
кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Ігор Б’ялко під час навчання у
Польщі в м.Жешові брав участь у театральному гуртку університету, де йому
знадобилися акторські навички з Підгаєць (за його словами).
При зустрічі з колишніми учасниками колективу, яких доля повела за
кордон чи в різні професії, кожний згадує з теплом репетиції, виступи, різні
казуси. Майже кожний сказав, що сцена допомогла в житті стати більш
комунікабельним, впевненим, поповнити свій лексикон.
Пандемія та війна внесли свої корективи у діяльність колективу. Багато
учасників виїхали за межі країни, беруть участь у військових діях, багато хто
волонтерить. Але впевнені, що прийде бажана Перемога, і ми творитимемо
прекрасне на сцені, наповнюючи глядача добром і позитивом.